Напевно, у шпигунів та спецагентів у дитинстві грали всі. Не важливо, дівчина Ви чи хлопець. То було весело, захопливо і якось по-особливому. Так от, для тих, хто і у дорослому житті полюбляє шпигунські теми ідеально підійде книга Н.Довгопол “Шпигунки з притулку Артеміда”.

Початок 20 століття. Десь на мальовничих просторах Австро-Угорщини розташований притулок “Артеміда”, керує яким таємничий гер Фрідріх - дуже цікавий чоловічок зі своєрідними методами навчання. Головні героїні книги - чотири дівчини-вихованці притулку. Кожна “артеміда” по закінченню навчання повинна виконати місію, яку підготував для неї вельмишановний гер Фрідріх. Цим вона підсумує всі роки навчання, відточить свої навички та доведе свою готовність до виконання шпигунської роботи.

Ну тут то і починається найцікавіше. Цього разу на дівчат чекають незвичайні поодиночні місії, а одна спільна! Ми, разом з артемідами помандруємо в Грецію, Японію, Америку та Україну (вірніше Київ за Російської імперії). На них чекають неймовірно складні випробування. Неймовірно складні саме через те, що під час виконання кожна з дівчат зустрінеться зі своїми власними “демонами” і успіх буде залежати лише від здатності кожної боротись з цими “демонами”.

Найкращий опис всього, що відбувається у книзі: сучукрліт в обрамленні старої доброї класики. Це дійсно так! Читаючи книгу, ти опиняєшся у світі початку 20 століття, блукаєш вуличками старого Києва, насолоджуєшся Ізміром (який тоді ще був Смірною) і відчуваєш атмосферу тих часів. Навіть мова написання зовсім не сучасна. А як будь-яка класика, місцями книга дуже наївна, сповнена кліше, на які мій вибагливий смак реагував досить прискіпливо.

Та не дивлячись на незначні недоліки (особисто для мене), в цілому книга варта уваги і мені сподобалась.

Якщо ви хочете полетіти кудись на дирижаблі, прогулятись старовинним Києвом та по-геройські врятувати від рук бандитів невинних дівчат - читайте обов’язково! Не пожалкуєте!

Останнім часом я не надто часто читаю підліткову літературу (як це було раніше), бо вже трохи втомилася від усіх цих проблем із батьками, школою та в стосунках. Тому свіжим ковтком і навіть відкриттям став для мене оцей роман.

Так, від підлітковий, чи радше молодіжний. І це ретро-детектив. Тому підлітковий він лише в силу віку головних героїв.

Тут дуже цікавий сюжет і атмосфера, в якій відбуваються події. Отже, Лондон початку ХХ століття, відкривається найбільший універмаг – «Сінклер». І ще до відкриття він уже стає найочікуванішою й найбільшою подією тогочасної Англії. Але напередодні відкриття стається форс-мажор – точніше, крадіжка. Викрадають механічного горобця, найдорожчий із експонатів виставки, яку власне й мали представити на відкритті «Сінклера».

За збігом обставин, незадовго до крадіжки у Виставковий зал заходила головна героїня, Софі Тейлор, просто щоб помилуватися тим горобцем. Ну, і звісно, всі підозри падають на неї.

І як вона викарабкається із цього незручного становища, чи не втратить щойно здобуде місце роботи у відділі капелюшків, яке фактично було її мрією…

Отже, тут є й детективна лінія, а є й стосунки поміж героями, інтриги та багато гарних описів: одягу, інтер’єрів тощо.

Роман "Загадка механічного горобця" – перший у серії.

“Молоко з медом” - це завершальний роман із тетралогії про Лінку Барську, але його можна читати й окрема, без знайомства із всією вже дуже відомою серію книг «Кава з кардамоном».

Починається роман одразу з новини – Лінка вагітна! Але їй лише 17 років, навчання й жодних планів про сім’ю. Цікаво, що в романі дівчина не роздумує про те, чи народжувати, бо це для неї очевидно – вона народить. І такої реакції вона очікує й від свого хлопця Андріана. А от у нього зовсім інші плани: Лондон, художні студії…

Врешті Лінка залишається сам на сам зі своєю вагітністю. Світ перевертається для неї догори дригом. Потім взнає мама, однокласники й директорка. І цікаво спостерігати в романі реакцію на цю новину кожного з них, на розвиток стосунків опісля. І тут Ягелло дуже тонко подає варіанти, як можна сприймати такі ситуції – без спонтанного осуду та висміяння.

Також дуже багато уваги авторка приділяє самій Лінці, її думкам, сумнівам, страху, але й надії – що вона таки дасть тому всьому раду. Звісно, її світогляд міняється, дещо змінюється ракурс, вона стає більш серйозною й виваженою. Але коли батько дитини відмовляється взагалі від заангажування в цю ситуацію, Лінці складно психологічно.

І щоб без спойлерів, то Лінка якось дає всьому раду, але виносить багато цінних життєвих уроків. Зважаючи, що на цю тему взагалі мало підліткової літератури в Україні, то роман дуже важливий, ба більше – актуальний. Тим паче, що Ягелло, як завжди у своїх книжках, використовує сучасну мову підлітків, добре скомпонований сюжет і мудрі розв’язки всіх сюжетних ліній.